| Мы жывем пад зямлёю |
[Dec. 13th, 2011|11:50 pm] |
Хтозна, чого звернув увагу на ті люки. Колись у Коломиї, ще в школі, у нас вважалося поганою прикметою наступати на них. У Києві під ноги дивився не менш уважно), і помітив якусь абсурдність: тут на них можна зустріти написи типу "Васильків" чи "Керч", або просто назву виправної колонії, де той люк виготовили. Чи може то було після того, як почав помічати, що у деяких інших містах вони ставали не просто каналізаційними заглушками, а частиною обличчя міста з його іменем (для мене, принаймні). Тому якось почав просити риб'ят з фотиками знімати їх, на згадку. Частина цікавих знимок десь провтикалась, і щоб інші не зникли, викладу тут знайдені. І додаватиму надалі - хай то буде моїм бзіком.
( Дивимось під ноги ) |
|
|
| Солоні води Ісик-Куля |
[Oct. 11th, 2011|02:27 am] |
Зранку ми прокинулись у тій стрьомнуватій нічліжці і поперлися на автовокзал, що був зовсім поруч. Ніхто не палав бажанням гуляти Бішкеком - усім хотілося рушити пошвидше в бік Ісик-Куля.
Краєвид, який розкривається уже з самого Бішкеку, просто неймовірний. Тянь-Шань ще в Україні згадувався з придихом, а його засніжені вершини тільки підсилили попередні враження. Із Бішкека до самого озера десь 150 км по прямій, але їхали ми близько 6 годин "Ікарусом". Десь на півдорозі (місто Токмок - майже як в Україні) вирішив купити пиріжок у рускай женщіни, що продавала їх на зупинці. Та забігла до автобуса, але мені з хлопцями не запропонувала купити - сприйняла за іноземців, із якими нічого говорити. Пиріжок з капустою виявився загорнутим у папір, який ми ідентифікували як сторінку із Біблії киргизькою мовою. Паралельно вона жалілася на карєнноє насєлєніє: "Раньше билі люді как люді, а сєйчас гаваріш с німі, а ані смотрят на тєбя і нє понімают".
( А в нас попереду був Ісик-Куль )
Перший день бурлакування
Фергана - Тянь-Шань
Знимки Нашого Літа
http://nashe-lito.livejournal.com/ |
|
|
| Фергана - Тянь-Шань. Їхали далі. |
[Sep. 22nd, 2011|01:33 am] |
Андижан, до якого прибули увечері, виявився для нас просто перевалочним пунктом. Очікував від нього чогось особливого, невідомо чого. Ще за СРСР тут були акції непокори, а в 2005 році тут були людські жертви після таких же подій. Узбеки ж говорили про Андижан як про місто квітів, і жодного слова про проблемне. Ми ж ходили по ньому більше уночі, тож мало що відчули.
Зате далі був Ош - не менш цікаве місто, ще й у новій країні. Нам усі передрікали, що через перехід Андижан-Ош не пустять. Мовляв, після минулорічних сутичок так усе закрито, і не потикайтесь.
Вирішили перевірити.
( Перевірили )
Перший день бурлакування
Знимки Нашого Літа
http://nashe-lito.livejournal.com/ |
|
|
| Учкудук, трі калодца |
[Sep. 9th, 2011|10:55 pm] |
Узбекистан у списку бажаних поїздок виник десь після Туреччин-Ліванів. Тоді, коли зрозумів, що байдуже куди їхати - аби була мета і бажання. Важко сказати, що там зацікавило в першу чергу. Мабуть, уже сучасні краєвиди Аральського моря. А ще якийсь із радянських старих фільмів. Щось таке було: вона - більшовичка з гвинтівкою, а він - полонений "білий". Вона в нього закохалась, а він наїбав її, у підсумку (здається). І все це на тлі Аральського моря.А ще "Голка" з Цоєм. Кораблі вже в пісках. "Імперія" Капущінського (дякую Керти). Учкудук, трі калодца... Поїхав.
( Їлдирим ) |
|
|
| navigation |
| [ |
viewing |
| |
most recent entries |
] |
| [ |
go |
| |
earlier |
] |
| |
|
|
![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif?v=88.8){kind=small}
peterko's journal
